Apr. 9th, 2014 11:37 am

КОКО

yurazinko: (Default)
Коли хочеш заправитися на ОККО, то на касі тобі постійно кажуть: "Хот-дог бажаєте?". Інколи це дратує. Коли ж врешті-решт береш того злощасного хот-дога, то обов'язково почуєш: "А може ви бажаєте француууузький? Він з сииииром". Баляяяяя, та ви знущаєтесь!

Який там набір покупок я маю здійснити, щоб вони від мене від'їбались, га?
yurazinko: (Default)
Часто ловлю себе на тому, що мене пробиває на сміх через абсолютно тупі речі. Ось як ця наклейка на машині, до прикладу:

Untitled


Тішить хіба що те, що є і набагато тупіші за мене екземпляри, які назву міста Przemyśl перекладають дослівно:

IMG_4019
yurazinko: (Default)
Нас наїбали, розходимось!

Створити точковий рисунок

Творці Однокласників, після новини про створення weua.info, зазнали жахливого стресу. Через це вони всю ніч хлебтали валер'янку, закушували Валідолом і нервово тиснули в браузері кнопку Reload, від чого наша чудова патріотична сосальна мережа звалилася в повний аут.

УПД: Труп гальванізувався і приймає користувачів за інвайтами. 
yurazinko: (Default)


Ну дуже цікава книга! Зміст її полягає в тому, що єдиний правильний вихід для мешканця панельної багатоповерхівки - це щоденне прибирання какашок на балконі, якими щосили гадить рогата худоба. І боронь Боже, щоб балкон цей виходив не на альпійську долину, бо ж молоко зі свинцем може бути! Тому одразу рекомендую вам терпляче перегортати сторінки до 57-ї і відкрити очі на причину всього злого, що діється з матінкою-природою на території Неньки:



І так, у мене є всі причини не довіряти автору, бо він на повному серйозі вважає, що генетично модифіковані продукти - це бека і взагалі - фу. Аргумент непробивний - щурі глупіли на очах, позаяк у них всихався мозок через регулярне вживання ГМО-картоплі. Це тупизм з серії: "Ми півроку годували наших піддослідних хом'ячків радіоактивним хлібом і поїли радіоактивною водою, в результаті чого вони здохли. А потім - ой лишенько! - у них випало волосся. Біда-біда!!!". Не залишається нічого іншого, крім того, що запропонувати горе-вченим провести експеримент типу: як довго ми самі протягнули б на екологічно чистих хлібі і воді? І взагалі - якщо якийсь ідіот нажреться вовчих ягід і склеїть капці, то це вже не настільки важливо, чи модифіковані ці ягідки були. А так як від поїдання свинини у людей спіральний хвостик з дупи не вистрілює, то і апельсини з генами лося аж ніяк не призведуть до того, що одного прекрасного дня ви вперетеся рогами в стелю.
yurazinko: (Default)
Ні, запис буде не про садово-городній інструмент, а про нашу захоплюючу поїздку на однойменну гору, що знаходиться неподалік убогого містечка Сколе.

Учасники мандрівки: [livejournal.com profile] martuska_boo, [livejournal.com profile] olia_konoplia, [livejournal.com profile] fil0saf, [livejournal.com profile] forko, а також ваш непокірний слуга.

І почну я, як це не дивно, з початку. В моменти пошуку потрібної нам маршрутки ми натрапили на дядька-паркувальника, який детально і предметно пояснював нам, корінним львівським ЖЖ-стам, де знаходиться приміський вокзал і скільки метрів потрібно до нього подолати. Чемно вислухавши і подякувавши, ми поплентались у місце призначення. На щастя, маршрутку нам чекати не довелось, і ми зайняли місця, при цьому перегородивши своїми безрозмірними рюкзаками прохід до задніх дверей. Саме через це цілу дорогу довелося слухали жалібні вигуки прищемлених стоячих пасажирів: "Пройдіть далі в салон!!!", "Та там ж мішки!!!".

На виїзді зі Львова до нас мав приєднатися Форко. Так як сидячого місця для нього не залишилось, то єдиною втіхою йому було б принаймні встигнути зайти в автобус. Хоча ми до останнього сперечались, хто ж повідомлятиме водія про зупинку, але коли все ж побачили зелену куртку Форка в задньому вікні, то верещали до шофера наввипередки. Тридцятиметровий спринтерський забіг Ореста з рюкзаком наперевагу і язиком на бороді був нашою темою розмов і стьобу наступних 20-25 хвилин поїздки.

В Стрию до маршрутки залізла якась вусата тітонька з хот-догом і взялася його жадібно гризти своїм оральним отвором. Але жадібності їй чомусь забракло для того, щоб з'їсти все те свинство, яке вона залишила після себе на підлозі і сидінні. Фаст-Фуд у транспорті - погана ідея.




Сколе привітно зустріло нас понурою вітряною погодою з натяком на дощ, але ми не поспішали одразу повертатись додому і пішли у напрямку гори, подібно Магомету з народної мудрості.

Ось тут Орест натякає Олі, хто вона є по гороскопу. Але, на щастя, Оля була в хорошому гуморі, і у відповідь ніяких натяків не проявляла, хоча знак зодіаку Ореста - риба, і річка була зовсім недалеко.



Зовсім небагато залишилось, щоб дійти до вершини гори, як невеликий дощик проапгрейдився до зливи, і нам довелось розбивати намети ось прямо тут і негайно. Так як ми не в мультику про Спанчбоба, то і вогонь у повній водяній завісі розпалювати навіть не намагались. Тож ми всі оперативно залізли в намет і почали зловживати алкоголем. А бухло в нас було підступне - Сангрія. П'ється зовсім непомітно і легко, але вже ближче до вечора я змушений був констатувати факт, що в мене починає відмовляти язик, і я починаю нести всілякі нечленороздільні нісенітниці.

Коли ж дощик закінчився, ми все ж розпалили багаття і намагались біля нього хоча б трохи підсохнути. Але дим з вогню по параметрах сльозогінності значно перевершував такі девайси, як Терен-1 і десяток розрізаних цибулин одночасно. Тож нам прийшлося мимоволі оплакувати ту овечку, з м'яса якої смажився наш чудовий шашлик.


Православна Оля дякує Бозі за чудовий день:



До речі, ми не займались тільки тим, що пиячили і пожирали шашликів. З серйозними пиками і пластиковими келихами в руках ми обговорювали важливі інтелектуальні теми, зокрема аспекти життєдіяльності безробітних журналістів тощо. Якось так ні сіло ні впало згадався нам блогер [livejournal.com profile] line_o, який відомий тим, що веде ЖЖ з блекджеком і шлюхами кавкою і котиками.


Тролфейс.jpg




Один з тих рідкісних моментів, коли ми стоїмо біля вогню і не ревемо, як відірвані від цицьки немовлята:




На наступний день ми, прокинувшись, побачили що навколо абсолютно все засипане снігом. Чи потрібно уточнювати, що очі в нас були по п'ять копійок?




Переборовши здивування, ми взялися за сніданок і одноголосно вирішили, що це буде гречка, так як більше нічого у нас і так не залишилось. Під час куховаріння ми дійшли висновку, що поживна цінність однієї миски гречаної каші відповідає кілограмовому шматку арматури, тому що і там і там є дуже великий вміст заліза. Але, на превеликий жаль, я отримав перевищену дозу диму в легені, від чого мене трішки нудило, то й кашу я їсти не зміг. Але принаймні тішила думка, що ще не весь металолом я з гаражу вдома викинув.

Поснідавши і зібравши речі в рюкзаки, ми вирушили додому. По дорозі нам двічі траплялася річка. Щоб її перейти, нам потрібно було вимостити з каменів який-не-який, але місток. А щоб вимостити місток, нам потрібно було декілька разів перейти річку. Щось у цьому таки є.




А ще, після того, як ми подолали всі несприятливі фактори, водні перешкоди, круті обриви і гострі хащі, вийшовши на цілком рівну поверхню, Сергій умудрився порвати штани.


Мох? В лісі? Не може бути!!!




Пасажири в зоні обслуговування:



Повертались назад ми також маршруткою. І тут можна було б закінчувати розповідь, якби рукав куртки Форка не защемило задніми дверцятами автобуса. На превелике щастя для Ореста, під час інциденту він в цю куртку вдягнений не був, тож йому залишилось тільки спостерігати за тим, як картинно розвивається рукав на потоках повітря і чекати наступної зупинки.

Ну і наостанок хороша порада на майбутнє:

yurazinko: (Default)
В Тернополі на вокзалі усім клієнтам вбиральні перед тим, як взятися за діло, доведеться прочитати це. Ну що може бути кращим за бездарну поезію?




Два гуся. До речі, такі фотографії виходитимуть у вас завжди, якщо боятиметеся, що якесь падло вкраде вашу дешеву мильницю після прохання зробити знимку.




Жріть, поки є.




А залатати всерівно доведеться.






Жовква - це місто кольору кави з молоком.




І це при тому, що там немає жодної пристойної кав'ярні. Форсквер підказував, що неподалік є "Челентано", але знайти його так і не вдалося. А в одному "Кафе-Барі" так взагалі на стійці була радянська вага "Тюмень", типу такої:




Бідна Леся




Бідний Вася

yurazinko: (Default)
Недавно я і [livejournal.com profile] martuska_boo провели вельми секретну поїздку окремими містами Львівщини. Саме через це ми не можемо розказати, де саме були. Але фоточки з мандрівки є.























yurazinko: (Default)
Теж мені, знайшли з ким боротися.



Ні, ну реально, а Бог їм що такого поганого зробив?
yurazinko: (Default)
Перш ніж видалити усі погані фотографії, потрібно викладати їх у ЖЖ.

Який балван купить собі ліхтарика з буквою "Б"?










Подайте на копірайтера:




Орально підключатись до харчопроводу тепер набагато легше:

yurazinko: (Default)
Урядовий літак Airbus A319 тривалий час кружляє над Борисполем. Слідкувати за ним можна тут: http://www.flightradar24.com/URABA/292a530



Як шкода, що мені через 15 хвилин з дому виходити!

УПД: Виявляється, це він сраку над країною малює.
yurazinko: (Default)


Можете навіть спробувати відгадати, що це за автомобіль. Як бачите, він червоний і з конем.

Але тільки не заглядайте під кат. Не заглядайте!

Кат )
Dec. 31st, 2013 09:34 pm

НР

yurazinko: (Default)
Виявляється, не тільки в Перемишлі хуйові новорічні декорації. Ось вам Донецьк на прямому включенні Громадського ТБ:


З Новим Роком!!!
yurazinko: (Default)
Щойно повернувся з Дрогобича













Надувне казна-що







Як то кажут, за здравіє і за упокій




Морально застарілий вид платіжних терміналів - з інтегрованою бабою

yurazinko: (Default)
Не розумію я чому вулиці Перемишля такі убогі на різдвяну ілюмінацію? Невже китайські гірлянди подорожчали? Ні, ну ви тільки подивіться: все, на що вони здатні -  це несмішний хуй з бантиком на кожному стовпі.

yurazinko: (Default)
Що я маю зробити з куркою, яка знесла таке дефективне яйце? Пристрелити, чи хай живе?

yurazinko: (Default)
Відео, присвячене цій надважливій проблемі, від ефективного блогера, гуру оптимізації продуктивності у інтернеті і не тільки. Два рази я переглянув ролик, але так ніхуя і не зрозумів. Втім, це абсолютно не заважає мені погоджуватись буквально з кожним словом автора.



У мене тільки одне запитання: що це, блять, за рисові поля на фоні лекції про блогосферу? 
yurazinko: (Default)
Смішно усвідомлювати, що у блогосфері тебе знають як "галицького автомобіліста". Тому що в моїй стереотипній уяві цей типаж виглядає як гнилозубий селюк, який ще вчора управляв комбайном чи ручним візком, а сьогодні через жахливе непорозуміння він пересувається по дорогах для нормальних людей. Чи треба уточнювати, що рівень водійської майстерності залишився на рівні його рідного колгоспу, а от самооцінка моментально вистрілила до небес? Очевидно, що з'являються на світ вони через таке ж саме фатальне непорозуміння, але я сьогодні трохи не про це.

Будь-який водій погодиться зі мною, що крити матом усі рухомі об'єкти - не більше ніж допоміжний процес, який по невинності можна прирівняти до висування кінчика язика під час кропіткого заняття - малювання чи там вишивання хрестиком. Так от, як тільки-но ви перетнете кордон з Польщі в Україну ваше "Їдь, сука!!!" одразу зміниться на "Де ти їдеш, сука!!!". Все тому, що польські шофери в більшості своїй - відморожені тупаки. Це тільки для них властиво вмикати сигнал повороту при повністю вивернутих колесах. Звісно, це стосується тільки тих випадків, коли вони взагалі його вмикають. А так як два Фіати Чінквеченто на ділянці шириною у 8 метрів розминаються з великою помпою, обов'язковою є повна зупинка перед з'їздом з дороги праворуч, що знаходить цілковите розуміння у водія 20-тонної фури, який мчиться позаду. Або і не знаходить, коли фурщик розмазує цю личинку по асфальті так нічого і не помітивши. Чому саме Фіат Чінквеченто? Тому що на більших машинах поляки не їздять, а якщо ви зустрінете відро вищого класу - то це або бетономішалка, або наш голозадий співвітчизник приїхав торгувати контрабандними файками.

На території Неньки все більш ніж банально. Не буду описувати ситуацію на дорогах, тому що ви можете вийти на будь-яку пожвавлену вулицю у вашому місті і на власні очі побачити масштаби трагедії. Але є така річ, яка мене бісить понад усе - це те як наші скоти взяли за звичку їздити на дальньому світлі фар і не перемикатись на ближнє. Дослідним шляхом я встановив, що найчастіше цим грішать мешканці Тернопільської, Чернівецької, і, що особливо - Івано-Франківської областей. Таким ж дослідним шляхом я вияснив і тип автомобіля, на якому ці підари допускають оптичне засмічення доріг - білий Мерседес Спрінтер або ж подібна йому стодола на колесах. Відстрілювати ці моторизовані буди з номерами "ВО", "СЕ" і "АТ" на під'їзді до Львівщини - не зовсім демократично, тому моя мрія ідіота - 100-ватні прожектори на бампері. Задіювати їх потрібно кожного разу, коли виродок злісно відмовляється перемикатись. Цілком ймовірно, що після серії зорових конвульсій він успішно покине дорогу шляхом перевертання через дах на обочину, або хоча б задумається над тим, наскільки ж він неправий у цій ситуації.
yurazinko: (Default)
Вперше в житті спробував відвідати блогерську екскурсію на бартерних умовах. Тобто вони тобі - розповідь, а ти їм - звіт в інтернетах і посилання на сайти.

Я до самого кінця сподівався що мене реально налякають - Хеловін все-таки! Але усе обмежилося розповідями що така-то людина в такому-то місці бачила такого-то привида. Зрештою, організаторам також потрібно враховувати, що залізні нерви не у всіх, тому не зовсім бажано доводити публіку до серцевого нападу. Бо навіть вчасний приїзд карети "швидкої" не надто покращить настрій серед присутніх. Та й в суд подати можуть.

Загалом екскурсія цікава, моторошні епізоди не дають розслабитися (як от покарання здиранням шкіри заживо, або пришивання голови жіночим волоссям), але мене все ж не покидало враження що багато фактів притягнуті за яйця і не мають під собою історичного підгрунтя.

Чувак зліва на фото, як бачимо, почепив на вуха середньовічні окуляри. Я половину вечора намагався розгледіти у нього на руках годинник фірми "Касіо", а на ногах - кросівки "Абібас". Також середньовічні, зрозуміло.


Позичив у [livejournal.com profile] forko


А ця світлина підштовхує мене до єдиного вірного методу боротьби з міськими заторами - палити автомобілі.



Після вчорашнього вечора у моєму словнику з'явилося нове слово - "малодобрий". Так у цій виставі називали ката, а я, щоб бути толерантним, так називатиму всяких довбойобів і підарасів.

Обов'язкові посилання:

1. http://www.theater-street.org.ua - зацініть дизайн, очевидно це неандерталець лівою п'яткою зверстав. І та, кнопочки "ua" я там не знайшов, тож пройнятися жахом на рідній мові у вас не вийде.
2. http://timetotravel.in.ua - на фоні попереднього сайту тут нема що критикувати.

Слід зауважити, що крім вищезгаданої проблеми заторів у місті Львові є ще одна:



Тааак-с, де мій факел і костюм д'Артаньяна?
yurazinko: (Default)


Ви, звісно, не повірите, але для підвищення безпеки на дорогах треба обмежувати не максимальну, а мінімальну швидкість. Так як автомобіль - не місячний модуль, то і керувати ним спроможні як немовлята так і 150-річні ветерани праці які вже давно розсипалися на будматеріали. Як не дивно, але це негативно впливає на загальну ситуацію - водій, усвідомлюючи факт свого безмежного професіоналізму, на ходу розслабляється, під час длубання в носі вірогідність втрати контролю над транспортним засобом на порядок зростає і ось знову потрібно викликати ремонтну бригаду, щоб замінити деформований придорожній парапет.

Якщо ж максимальну швидкість зменшити до 30 км/год - наслідки будуть катастрофічні! Адже кожен тепер зможе на ходу читати газету, пришивати гудзик, самозадовольнятися, писати в Твіттер тощо. А хулі - швидкість дозволяє! Уявляєте, що на дорогах відбуватиметься? А якщо врахувати те, що багато машин тепер з автоматичними коробками...

Інша справа - коли ви, стиснувши дупу в кулак, мчитеся по трасі 200 км/год. Телефон? Який нахуй телефон - я тут за дорогою слідкую, не бачиш? Звісно, якщо вас стримає інспектор поліції, доведеться йому порядно кашлянути, але на які ще жертви не підеш заради безпеки на дорозі, правда?
yurazinko: (Default)


Пам'ятай, шановний користувач побутової техніки: перш ніж утилізувати свій цінний девайс, тобі, як мінімум, доведеться вгандонити його до ручки. Перший пункт інструкції вимагає, та й здоровий глузд, бо ж тільки абсолютний телепень може викинути у смітник робочий холодильник.
Page generated Jul. 26th, 2017 04:46 am
Powered by Dreamwidth Studios