yurazinko: (Default)
Ну і що тепер? Нічого приємного у тому немає, коли потрібно ставати біженцем і покидати простори ЖЖ. Цілий відрізок з життя, як-не-як. Та й куди податись? Створити standalone-блог? Не надто хороша перспектива, враховуючи те, що більшість авторів таких ресурсів з часом виявляються кар'єристами і підарасами, тому ні про що, крім як SEO та кількість відвідувачів за останніх 45 хвилин, з ними не поспілкуєшся. Та й які можуть бути моральні якості у блогера, який годує своїх читачів какашками, вставляючи рекламу "Яндекс.Директ" прямо між абзацами і так прісного і нецікавого тексту, який пишеться за календарним планом?

Відкидаючи направо і наліво поради різноманітних ідіотів, на думку яких Фейсбук і Гугл+ - це також блог-платформи, я вирішив зарегатися на  сайтику з метросексуальним інтерфейсом, який все ж максимально нагадує старий-добрий Живий Журнал. Ось мій аккаунт: http://yurazinko.dreamwidth.org. Цікаво, чи є шанс на повторення подій десятилітньої давності, коли fucking russians ако татаро-монголи масово набігли на тоді ще американський LJ, цим самим спровокувавши квадратні очі у тодішніх аборигенів? Тільки тепер це мали б бути українці і Dreamwidth, звісно ж.

І ще: http://lj.rossia.org - сюди з ЖЖ переїжджати не потрібно, тому що відвідувати цей сайт - це як ходити у психушку замість Храму Божого, майте на увазі, дорогі парафіяни!
Tags:
yurazinko: (Default)
Ні, запис буде не про садово-городній інструмент, а про нашу захоплюючу поїздку на однойменну гору, що знаходиться неподалік убогого містечка Сколе.

Учасники мандрівки: [livejournal.com profile] martuska_boo, [livejournal.com profile] olia_konoplia, [livejournal.com profile] fil0saf, [livejournal.com profile] forko, а також ваш непокірний слуга.

І почну я, як це не дивно, з початку. В моменти пошуку потрібної нам маршрутки ми натрапили на дядька-паркувальника, який детально і предметно пояснював нам, корінним львівським ЖЖ-стам, де знаходиться приміський вокзал і скільки метрів потрібно до нього подолати. Чемно вислухавши і подякувавши, ми поплентались у місце призначення. На щастя, маршрутку нам чекати не довелось, і ми зайняли місця, при цьому перегородивши своїми безрозмірними рюкзаками прохід до задніх дверей. Саме через це цілу дорогу довелося слухали жалібні вигуки прищемлених стоячих пасажирів: "Пройдіть далі в салон!!!", "Та там ж мішки!!!".

На виїзді зі Львова до нас мав приєднатися Форко. Так як сидячого місця для нього не залишилось, то єдиною втіхою йому було б принаймні встигнути зайти в автобус. Хоча ми до останнього сперечались, хто ж повідомлятиме водія про зупинку, але коли все ж побачили зелену куртку Форка в задньому вікні, то верещали до шофера наввипередки. Тридцятиметровий спринтерський забіг Ореста з рюкзаком наперевагу і язиком на бороді був нашою темою розмов і стьобу наступних 20-25 хвилин поїздки.

В Стрию до маршрутки залізла якась вусата тітонька з хот-догом і взялася його жадібно гризти своїм оральним отвором. Але жадібності їй чомусь забракло для того, щоб з'їсти все те свинство, яке вона залишила після себе на підлозі і сидінні. Фаст-Фуд у транспорті - погана ідея.




Сколе привітно зустріло нас понурою вітряною погодою з натяком на дощ, але ми не поспішали одразу повертатись додому і пішли у напрямку гори, подібно Магомету з народної мудрості.

Ось тут Орест натякає Олі, хто вона є по гороскопу. Але, на щастя, Оля була в хорошому гуморі, і у відповідь ніяких натяків не проявляла, хоча знак зодіаку Ореста - риба, і річка була зовсім недалеко.



Зовсім небагато залишилось, щоб дійти до вершини гори, як невеликий дощик проапгрейдився до зливи, і нам довелось розбивати намети ось прямо тут і негайно. Так як ми не в мультику про Спанчбоба, то і вогонь у повній водяній завісі розпалювати навіть не намагались. Тож ми всі оперативно залізли в намет і почали зловживати алкоголем. А бухло в нас було підступне - Сангрія. П'ється зовсім непомітно і легко, але вже ближче до вечора я змушений був констатувати факт, що в мене починає відмовляти язик, і я починаю нести всілякі нечленороздільні нісенітниці.

Коли ж дощик закінчився, ми все ж розпалили багаття і намагались біля нього хоча б трохи підсохнути. Але дим з вогню по параметрах сльозогінності значно перевершував такі девайси, як Терен-1 і десяток розрізаних цибулин одночасно. Тож нам прийшлося мимоволі оплакувати ту овечку, з м'яса якої смажився наш чудовий шашлик.


Православна Оля дякує Бозі за чудовий день:



До речі, ми не займались тільки тим, що пиячили і пожирали шашликів. З серйозними пиками і пластиковими келихами в руках ми обговорювали важливі інтелектуальні теми, зокрема аспекти життєдіяльності безробітних журналістів тощо. Якось так ні сіло ні впало згадався нам блогер [livejournal.com profile] line_o, який відомий тим, що веде ЖЖ з блекджеком і шлюхами кавкою і котиками.


Тролфейс.jpg




Один з тих рідкісних моментів, коли ми стоїмо біля вогню і не ревемо, як відірвані від цицьки немовлята:




На наступний день ми, прокинувшись, побачили що навколо абсолютно все засипане снігом. Чи потрібно уточнювати, що очі в нас були по п'ять копійок?




Переборовши здивування, ми взялися за сніданок і одноголосно вирішили, що це буде гречка, так як більше нічого у нас і так не залишилось. Під час куховаріння ми дійшли висновку, що поживна цінність однієї миски гречаної каші відповідає кілограмовому шматку арматури, тому що і там і там є дуже великий вміст заліза. Але, на превеликий жаль, я отримав перевищену дозу диму в легені, від чого мене трішки нудило, то й кашу я їсти не зміг. Але принаймні тішила думка, що ще не весь металолом я з гаражу вдома викинув.

Поснідавши і зібравши речі в рюкзаки, ми вирушили додому. По дорозі нам двічі траплялася річка. Щоб її перейти, нам потрібно було вимостити з каменів який-не-який, але місток. А щоб вимостити місток, нам потрібно було декілька разів перейти річку. Щось у цьому таки є.




А ще, після того, як ми подолали всі несприятливі фактори, водні перешкоди, круті обриви і гострі хащі, вийшовши на цілком рівну поверхню, Сергій умудрився порвати штани.


Мох? В лісі? Не може бути!!!




Пасажири в зоні обслуговування:



Повертались назад ми також маршруткою. І тут можна було б закінчувати розповідь, якби рукав куртки Форка не защемило задніми дверцятами автобуса. На превелике щастя для Ореста, під час інциденту він в цю куртку вдягнений не був, тож йому залишилось тільки спостерігати за тим, як картинно розвивається рукав на потоках повітря і чекати наступної зупинки.

Ну і наостанок хороша порада на майбутнє:

yurazinko: (Default)
Вперше в житті спробував відвідати блогерську екскурсію на бартерних умовах. Тобто вони тобі - розповідь, а ти їм - звіт в інтернетах і посилання на сайти.

Я до самого кінця сподівався що мене реально налякають - Хеловін все-таки! Але усе обмежилося розповідями що така-то людина в такому-то місці бачила такого-то привида. Зрештою, організаторам також потрібно враховувати, що залізні нерви не у всіх, тому не зовсім бажано доводити публіку до серцевого нападу. Бо навіть вчасний приїзд карети "швидкої" не надто покращить настрій серед присутніх. Та й в суд подати можуть.

Загалом екскурсія цікава, моторошні епізоди не дають розслабитися (як от покарання здиранням шкіри заживо, або пришивання голови жіночим волоссям), але мене все ж не покидало враження що багато фактів притягнуті за яйця і не мають під собою історичного підгрунтя.

Чувак зліва на фото, як бачимо, почепив на вуха середньовічні окуляри. Я половину вечора намагався розгледіти у нього на руках годинник фірми "Касіо", а на ногах - кросівки "Абібас". Також середньовічні, зрозуміло.


Позичив у [livejournal.com profile] forko


А ця світлина підштовхує мене до єдиного вірного методу боротьби з міськими заторами - палити автомобілі.



Після вчорашнього вечора у моєму словнику з'явилося нове слово - "малодобрий". Так у цій виставі називали ката, а я, щоб бути толерантним, так називатиму всяких довбойобів і підарасів.

Обов'язкові посилання:

1. http://www.theater-street.org.ua - зацініть дизайн, очевидно це неандерталець лівою п'яткою зверстав. І та, кнопочки "ua" я там не знайшов, тож пройнятися жахом на рідній мові у вас не вийде.
2. http://timetotravel.in.ua - на фоні попереднього сайту тут нема що критикувати.

Слід зауважити, що крім вищезгаданої проблеми заторів у місті Львові є ще одна:



Тааак-с, де мій факел і костюм д'Артаньяна?
yurazinko: (Default)

Знаючи вже достатньо чималу кількість блогерів (не обов'язково ЖЖстів) я зрозумів, що впізнати характер автора по його писанині практично нереально. От спілкуєшся ти з людиною, розумієш, що вона - природжений веселун, душа компанії, і зовсім не віриться, що її блог переповнений безглуздим дитячим трешом та іншими банальними нісенітницями. Чи навпаки - висолопивши язика на бороду захоплюєшся неповторною грою слів та пробивним характером викладання думок особи, яка у реальному житті являє собою рідкісного типу зануду. Думаю, тут для британських вчених роботи ще років так на 50-100, тож зовсім скоро ми дізнаємося про секрет цього феномену.

 

Звісно, це абсолютно не означає, що не може бути такого випадку, коли і людина - гамно, і блог у неї хуйовий.

yurazinko: (Default)
Авторитетна думка спеціаліста:
нек
І це написано у соцмережі, яка і живою не була ніколи. Так собі, пісочниця для ідіотів.
yurazinko: (Default)
ЖеЖисти Львова, у вас є унікальний шанс побачити (або навіть помацати) справжнього живого [livejournal.com profile] ibigdan-а, який божиться приїхати до нашого ні в чому не повинного міста у середу, 10 квітня! Усі наполеонівські плани, умови зголошення, а також реєстраційна форма на гугл-доках, складена іноземною мовою, доступні за цією адресою: http://forko.livejournal.com/112395.html.

Ну і що, хто з вас планує бути там?
yurazinko: (Default)
Час і місце: 26 січня, Львів.

Активний відпочинок - це цікаво. З самого початку ми планували зробити це все у вигляді поїздки в зимові Карпати (на гору Парашку). Зрештою, ми і надалі це плануємо, але, як бачите, погода доволі таки кисла і не підходить для гірської екскурсії. Тому запасний план пропонується такий: зібратися десь у центрі і усім разом відправитися на ковзанку. Їх у нас три на вибір, до речі. Після ковзанки нам, звісно ж, прийдеться зігрітися, тож ми традиційно можемо переміститися у якусь затишну кав'ярню, де і продовжити нашу зустріч.

Якщо у когось є інші ідеї, побажання чи зауваження, озвучуйте їх прямо тут.
yurazinko: (Default)
Із дванадцяти куль, випущених з пневматичного "Пістолета Макарова", мені соромно тільки за одну.


Про те, як все було, можна прочитати тут:
http://bezposeredniy.livejournal.com/110094.html
http://beautifullady22.livejournal.com/301139.html 

Переглянути фото можна на загниваючому Гуглоплюсі: https://plus.google.com/photos/106871014783767608858/albums/5814468654096868129

Гуглоплюс настільки загниваючий, що навіть не має нормальної мобільної версії - констатував я після десятої спроби переглянути фотографії зі смартфону. "Не їби вола!" - сказали б мені ті, хто збоку спостерігав би за цим.

UPD: Наші доблесні топові блогери також не пальцем роблені, і, щоб не відставати від нас, вирішили організувати свою розвіртуалізацію з караоке і оселедцем: http://carabaas.livejournal.com/9590292.html
yurazinko: (Default)
24 листопада всі бажаючі ЖЖ-сти можуть піти і постріляти з пневматичкого кулемета по обнаглівших мішенях. Детальніше тут: http://misto-lviv.livejournal.com/1688979.html
yurazinko: (Default)
А ви пам'ятаєте нашу першу ЖЖ-зустріч на Чортових скелях у квітні? Особливо мені запам'яталося те, як я ніс 6-літрову каністру води майже кілометр вгору. Важко це було, але недарма - потім з цієї води ми каву з гущонков варили, ну і вогірки з помідорами помили заодно.

Як ви думаєте, варто нам організувати подібне в якусь суботу чи неділю? Це буде непоганим шансом виправитися для тих, хто минулого разу пообіцяв, але не прийшов (а-яй-яй). Ну і можна попрацювати над помилками, які були допущені під час організації першої зустрічі. Досвід сам не приходить, ага.

Ну звісно, зараз погода залишає бажати кращого, але це не перешкоджає нам завалитись у якесь затишне місце з дахом над головою, правда? До речі, на рахунок даху, можете висловити якісь пропозиції, бо я останнім часом у Львові буваю рідко, і забув що там і де знаходиться. 

Це звернення стосується усіх, кому не западло приїхати до Львова, ну і самих львівських, ясне діло.
yurazinko: (цинічний китаєць)
Мене це просто вбило наповал: http://holy-mozart.livejournal.com/314134.html. Не стільки зміст запису (який сам по собі просто шедевр), а коментарі до нього. Рекомендую.

Рідко який індивідуум вміє так підняти настрій своїм відвертим, кришталево чистим і незатьмареним дибілізмом вкупі з висмоктаною з невідомо якого пеніса зірковою хворобою.

Так що всі бігом скинулися Холому Моцорту по каменту! Бо ж ще візьме, образиться і покине простори ЖЖ. Хто ж тоді буде такі перли видавати? Піддослідний ще має бути цікавим, врахуйте це.

UPD: [livejournal.com profile] ljpromo геніально розставив всі крапки над і: http://ljpromo.livejournal.com/49956.html.
Tags:
yurazinko: (Default)


Приблизно так все і виглядало: http://fil0saf.livejournal.com/111789.html.
Хто не прийшов, той був відсутній. Насолоджуйтесь заздрістю, гризіть нігті. До речі, пізніше ще будуть фотографії.
yurazinko: (Default)
Нарешті прийшов час для конкретного планування наших дій щодо львівської ЖЖ-здибанки на Чортових Скелях. Приєднуйтесь, хто бажає взяти участь.


Фото спижджене з Panoramio

Дата: 21 квітня 2012 р. Час: 12:00. Місце збору: кінцева трамваю №2 (біля перехрестя вулиць Личаківської і Пасічної). Звідти вже можна добратися автобусом до скель.

Хто ще не в курсі: зустріч буде у вигляді вилазки на природу зі всіма відповідними атрибутами. Можна прихопити з собою якусь жрачку, ну і декілька гривень не завадило б (якщо чогось забракне - докупимо на місці збору). [livejournal.com profile] fil0saf бере на себе виготовлення шашлика, але щоб зайвих баранів не різати, йому потрібно знати скільки приблизно буде людей, так що, будьласка, зголошуйтесь в коментарях до цього запису, ну або в приват мені пишіть.

Поки що нас 18:
Під катом )

І ще одне - на скелях хоч і красиво, але може бути насмічено, тож будьте готові до того, що наше місце прийдеться розчистити. В наш дуже важко знайти незасраний бидлом куточок природи, самі розумієте.
yurazinko: (Default)
Зваживши всі "за" і "проти" [livejournal.com profile] holy_mozart дійшов висновку що йому ще мало хуїв за щоку наскладали. Що, мабуть, і змусило його прийди до мене за добавкою. А я думав що, вийшовши в укр-топ, цей завзятий "світлий блоггер" вгомониться і перестане френдити усіх без розбору по десять разів. Помилявся.

Якщо ви ще не знаєте, хто такий, цей ваш Святий Моцарт, і якого ставлення до себе заслуговує - можете прочитати ось цю статтю

Ілюстрація - смугасті ноги.


Tags:
yurazinko: (Default)
Перша частина тут: http://oggy1991.livejournal.com/39108.html

Ви думали що я вже забув про ідею масового розвіртуалення? Зовсім ні, але декому б зовсім не завадило нагадати. Тут ще й погода помаленьку починає сприяти виходу на вулицю без ризику відморозити зад чи вухо, хоча і з'явився побічний ефект у вигляді літрів води у чоботях.
Як бачимо, поки що тільки Львів виявив більш-менш помітне зацікавлення провести зустріч, хоча у нас була ідея зробити її одночасно по всій Україні, тож приєднатися іншим містам ще не пізно.

Що ми вже маємо на сьогоднішній день? 

1. Певну кількість людей, які підтримали ідею:

Під катом )


2. Зачатки різноманітних пропозицій на рахунок того, чим ми будемо займатися: раз, два, три, чотири, п'ять

Що ще потрібно зробити?

1. Непогано було б залучити ще більше людей.

2. Довести усі наші ідеї і пропозиції до певного логічного узгодження.

3. Визначити такі важливі питання як час/місце зустрічі, ну і, бажано, приблизний список тих хто прийде. Це потрібно для того щоб я пізніше зміг всім вислати всім повідомлення про зустріч у приват.

Одним словом, долучайтеся, подавайте свої ідеї і пропозиції по темі, поширюйте інформацію. Має бути цікаво.

P.S. Можете також зв'язатися зі мною у Фейсбуку, чи Скайпі (oggy_17), якщо потрібно.

UPD: Долучайтесь до цієї спільноти: [livejournal.com profile] zhezhivka, можливо там також будемо проводити координацію наших дій. 
yurazinko: (Default)
Інколи корисно читати френстрічку, скажу я вам. [livejournal.com profile] tsynamon тут придумав цікаву річ - зробити українську ЖЖ-сходку. Як на мене, робити одну велику це ранувато - багато кому буде не до цього, та й репетиція дійства не завадила б. Тож я пропоную організовувати локальні зустрічі на місцях. Кому до якого обласного центру ближче, нехай туди і прямує, взявши ноги в руки. А пізніше що? Пізніше можна буде помірятися піпіськами містами, у якому з них більше людей зібралося. Цікаво ж! 

Ну і що скажете? Є якісь ідеї, пропозиції, лишні гроші? 

P.S. За версією [livejournal.com profile] motaradi усе чомусь мало б виглядати так.


Тож хто з вас має знайомих комуняк, у яких можна спиздити червоний прапор? Чи хоч бюст Леніна, вже на крайній випадок, а?
yurazinko: (Default)
Хто там постійно ниє про те що ЖЖ скоро відкине копита? Один параноік вкинув припущення, інші радісно це підхватили і час від часу ходять і покрикують направо і наліво. Але так нічого по суті і не змінилося, котиків, перепостів та блогунів у френдстрічці менше ж не стало ні в кого, правда? От, а ви кажете.

Тим більше альтернативи ЖЖ немає. Дехто у її якості називає Твіттер/Вконтакте/Гугл+/Фейсбук/Блоггер.ком. Рідше тицяють пальцем на lj.rossia.org, всякі там Яндекси, чи взагалі переходять на стендалон-блог.

Твіттер - зразу нахуй. Мені він просто фізично не підходить. Розміщувати там увесь потік моїх думок, якими я ділюся з вами тут, будуть нагадувати натужний процес заштовхування пальчиком лівої ноги бегемота в сраку хом'ячкові. Читати його, звісно, можна, а от писати туди щось - ні-ні.

Вконтакті я відчуваю себе як у дитячих яслах. Місцева дітвора нічого вартісного у френдстрічку не додає, переважно копіює всякі комбо-картинки з групок. Інколи комбінація розвалюється, і виходить щось типу цього:

Назвемо це ложкою меду у купі навозу.

Гугл+ примітивний, бо не підтримує HTML, а якраз цього там і бракує. До того ж він надто рано скасував реєстрацію по інвайтах. Така нав'язана користувачам елітарність і ексклюзивність могла б підтримати який-не-який інтерес до цієї соцмережі, а зараз всім стало похуй. З 22-х моїх закругленців активним є тільки один, ржачний, треба сказати, чувак, який постить різні бугогашечки і молочні залози самок людини. Посилання: https://plus.google.com/106704721542268099643/posts

Фейсбук в загальному не викликає до себе якихось явних нарікань, особливо після Вконтакта, та й людей там цікавих можна знайти, самому Азарову на стінку є можливість батон покришити. Але якось там тупувато, приховано, закрито, нема такої щільної спільноти, як тут, наприклад. Сенсації там не народжуються, та й історії з різними спецслужбами, що блокували користувачів, псують всю картину.

Блоггер.ком технічно може чимось і кращий від ЖЖ, програмне забезпечення там менш глючне і т.д. Але якось не хочеться писати в пустоту, це ж не соціальна мережа зовсім.
По тій ж причині не хочу заводити стендалон, до того ж там потрібно визначити більш-менш чітку тематику, до зелених соплів проводити розкрутку і SEO-надрочування, на що часу (та й бажання) я зовсім не маю. Такі от справи.

Тому ЖеЖе буде жити ще довго, так як замінити його не має чим, що б там не казали всілякі понурі скептики.
yurazinko: (Default)


Нова верхня панель викликає у мене змішані почуття. От як я маю зробити так, щоб підкреслений червоним текст став чорним а не білим, а то якось хуйово воно на світлому фоні читається. В налаштуваннях немає такого пункту, що відповідає за це. Через це мені всю тему оформлення міняти? Ні, це не вихід, це значило б що я спокійно усе сприймаю, на все згоден і мовчки підставляю сраку СУПу. Буду чекати, коли в настройках вліплять цю життєво необхідну фігню, а ви, друзі, вибачайте за незручності і чекайте до кращих часів.

Хоча не все так погано. Насамперед мене потішив зручний календар, який виринає після наведення курсору. 

Роки і місяці гортаються в один клік, це добре.


Ооо, а це що у нас таке? Та це ж конвертик з цифрою що показує кількість вхідних повідомлень, йопти! Тепер сайт схожий на повноцінну соціанальну мережу, можна переписуватися, слати смайлики і бугогашечки,  ура!!1. Давайте, пишіть вже щось нарешті! Взагалі-то можна було і раніше спілкуватися онлайн, але про LiveJournal Talk ніхто не знав (ну або не хоче знати). Тепер я, подібно Нострадамусу чи Ванзі, передбачаю велику кількість спаму у вхідних повідомленнях і традиційне хуєкладство СУПа на цю проблему, як і на тисячі інших.

Ага, ну і шрифти - гамно. При чому гамно горобця-дистрофіка, бо букви такі малі що їх ледве видно. Курсор мишки пів-слова перекриває, хіба це не піздєц?


UPD: [info]wupastuj_north  відкрив мені очі на проблему з білим текстом, так що майте на увазі.
Page generated Jul. 26th, 2017 04:48 am
Powered by Dreamwidth Studios