Літайте кораблями Укрзалізниці

Така топоніміка на сьогоднішній день - як підзалупна пліснява. Терміново потрібне хірургічне втручання! Це ж як так можна - за двадцять років не спромогтися перейменувати район, названий у честь якогось темного хуя-більшовика з сумнівними заслугами? Зате Айфонами кожен перший по вулиці розмахує, хуйню в Інстаграм і Твіттер постить щосекунди, біля пам'ятників Дзержинському, сука, чекіниться у Форсквері. 

І звучить кумедно:
- Ти с какова района?
- С Бабушкінскава.
- Му-ха-ха-ха-ха!

Для тих, хто не знає у якому напрямку рухатись, коли є можливість політати.


Якщо літати не вмієте, то вилазьте по драбині.


Як з часом помінялася нумерація будинків.



В самому центрі міста є такий магазин, називається "Насіння". Знаєте, що там продають? Насіння, йопти!


Їз внутрішньої стіни цього магазину на відвідувачів дивиться пролетарського вигляду баба з руками та хавальником як у брата Кличка і тримає головку капусти безрозмірної величини. Очевидно, в Чорнобилі вирощували.


До адвоката відношення - як до собаки, ну чесне слово...


Ледь помітна стара назва вулиці Дорошенка.


А це вже теперішня вулиця. Руссо турісто люто стискають свої анальні сфінктери від злості та ненависті, коли взнають про неї. Хто його знає, можливо цього і добивалися коли цю вулицю так називали.

Україна - це дика азіатська відстала країна, якій ще як мінумум 50 років не світить можливість рівнятися з цивілізованим світом. Про інтеграцію у Європейський Союз навіть і не мрійте, нам тільки з таджиками можна єднатися. Треба сказати що тут йдеться не про економічні чи політичні аспекти, а про елементарну культуру суспільства. На рахунок культури, яку ми спостерігаємо на дорогах, я вже колись писав (один, два, три), і сьогодні також це зроблю.

Ось наприклад у Польщі при в'їзді в республіку стоїть ось такий інформаційний знак. Для тих, хто далекий від автомобілізму, або просто недавно здав на купив права, пояснюю, що це така довідкова інформаційна таблиця для водіїв, де, зокрема, вказані діючі обмеження швидкості, подано вказівки щодо цілодобової їзди з ближнім світлом фар, тощо.  


Нічого особливого, здавалося б, усе так і має бути. Але Україні до цього як раком до Китаю бо у нас для гостей країни ставлять таку хуїту:


Для чого гроші тратили, питається? На срану подяку невідомо кому? Європейцям цей напис і так не зрозумілий, а ті, хто знають, тільки сміються, бо узбіччя в нас засмічені, ще й як! До того ж у нас ж даішники не зацікавлені якісно інформувати водіїв, план по протоколах виконувати треба, та й діти також хочуть жрать.

Всі ви, мабуть, хоч раз в житті користувалися туалетом. Ось і я вирішив це зробити на самому пункті пропуску через українсько-польський кордон. Краще б я цього не робив. Стільки лайна може бути в старій дерев'яній сільській уборній, але ж не на міжнародному КПП! Здавалося, що фекалії туди падали не з чиєїсь задниці, а струєю летіли з компресора під тиском. Навіть в пісуарі було насрано! Все це свято копрофіла доповнював жахливий сморід що виїдав очі, хлоркою посипали, напевно. В Євросоюзі собі такого точно не дозволять, а а для нас це цілком нормально і звично. Санстанція туди не прийде - боїться. Фото викладати не буду, пошкодую дорогих френдів. 

Так от,  нормальний знак, і чистий унітаз - це культура. Це такий рівень культури, до якого нам ще довго не дістатися. Це такі, здавалося б, зовсім непомітні речі, але вони формують перші враження іноземців про Україну. 

Про економіку також можна згадати. Ось вам фото з "Рукавички". Мабуть ми будемо розказувати своїм внукам те ж саме, що зараз нам наші діди розказують.

Крім прибитих до підлоги дерев'янних іграшок, я з свого дрімучого дитинства також запам'ятав одну рекламу жувальної резини "Дірол".  По українськи не знайшов, тільки на одному з діалектів нашої мови.


З ксилітом і карбамідом, йопти! Ксиліт - це такий агресивний низькокалорійний замінник цукру, тут ще більш-менш ясно для чого його туди запхали. Але карбамід - це сечовина по українському. Яка користь від неї, я не можу зрозуміти. Але 95% людей не знають про існування таких різноманітних хімічних елементів, бачуть картинку де лайно відскакує від біленького зубчика і ведуться на пропаганду. До речі, дуже цікаво було б перевірити, скільки людей купило б Дірол, якби в рекламі було сказано не "з карбамідом", а з "сечовиною".


Ну і декілька фотографій ще запощу, тільки не плачте про підкат, будьласка.

Такий пристрій - це скоріше данина тодішній моді, а не корисна заміна черг та кабінетів. Тоді усі мріяли про автоматизацію яких би то не було процесів - від торгівлі до виклику сантехніка.


Оголошення при вході в магазин.
- Онуфрій, яка година зараз?
- 21:58, ще дві хвилини можемо шуміти і кричати як два їбанутих мудаки!


В цьому ж магазині на прилавку були в продажі різні лимонади в нехарактерній для нашого часу упаковці.


А ще у моїх одногрупників в гуртожитку є офігенно православний ноутбук.


UPD: Долучайтесь до спільноти фестивалю Фортмісія: fort_missia

Думав що вже не встигну повимахуватися своєю колекцією відкриток та іншої радянської атрибутики у дуже підходящий на те день.  

Це розкладені на підлозі вітальні поштові карточки, найстаріша з яких 1966 року випуску, а наймолодша 1990-го. І це ще далеко не всі, що в мене є. 


З тильної сторони вони виглядають тіпа так:


Ось. А ще у мене є деякі інші речі, які походять з часів лахматого совка. Бланки абонементів на підписку газет, адресний лист відбуття (дуже цікавий документ, за допомогою якого, напевно, проводили анальний контроль за пересуванням об'єкта, що туди записаний), членський квиток ДОСААФ, профспілковий квиток, свідоцтво про народження (яке, крім експонатної цінності, виконує роль мого офіційного документа), декілька значків, TOS для вожатих, ну і герб УРСР, який я вирізав, але не пам'ятаю звідки саме.


Якщо у вас накопичилося надто багато сміття, подібного до цього, що є на фотках, ви можете його мені подарувати (ну або продати, якщо вже зовсім жлоб, або сильно заробити хочеться). Так чи інакше, я розгляну усілякі пропозиції, що надійдуть в мою адресу.

Ага, ну і с празнікам пєрвава мая карочє!